- звиклий
- [зви/клией]
м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
звиклий
Смотреть что такое "звиклий" в других словарях:
звиклий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до звикати. 2) у знач. прикм. До якого звик хто небудь; повсякденний, добре знайомий; звичний. 3) у знач. прикм. Призвичаєний до чого небудь, натренований … Український тлумачний словник
звиклий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
звиклий — ла, ле, Призвичаєний, звичайний … Словник лемківскої говірки
звиклість — лості, ж. Властивість за знач. звиклий 2), 3) … Український тлумачний словник
звикло — Присл. до звиклий 2), 3) … Український тлумачний словник
понажений — а, е, діал. Звиклий до чогось. Понажений на вино … Український тлумачний словник
працьовитий — а, е. Який сумлінно ставиться до роботи (про людину). || Який відзначається сумлінним ставленням до праці (про колектив). || у сполуч. зі сл. руки. Роботящий, звиклий до праці. || Який виконує корисну роботу (про тварин або машини, механізми… … Український тлумачний словник
хожалий — а, е, зах. Звиклий до ходіння, невтомний у ходінні … Український тлумачний словник
звичний — I (який став чиєюсь звичкою, узвичаївся), звичайний, звиклий, звісний II ▶ див. постійний I, 1), постійний I, 2) … Словник синонімів української мови
